Першотравенськ. Загальноосвітня школа № 4

 





Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського "ХАІ" Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України
Педагогічна преса Національна дитяча гаряча лінія





Інформація для батьків

 

 

Поради батькам п'ятикласників   
Як правильно вибрати шкільну форму?  
Який зошит вибрати для школяра?  
Чи готова дитина до школи?  
Розпорядок дня для першокласника  
Чи потрібен для Вашої дитини репетитор?  
   

 

7 лютого - День безпечного Інтернету!

20 січня 2012 р.

В Україні цей день відзначається вже четвертий рік поспіль завдяки ініціативи компанії «Майкрософт Україна». З моменту заснування були проведені сотні активностей, спрямованих на захист дітей в Інтернеті. Основні серед них – це запуск
освітнього сайту «Онляндія –безпечна веб-країна», на якому всі бажаючі можуть отримати необхідну інформацію, приєднатися до руху й зробити свій посильний внесок у вирішення проблеми.

Починаючі з 2008 року проведено 4 000 тренінгів для 161 000 учасників!

За підтримки Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, члена Коаліції за безпеку дітей в Інтернеті 07 лютого 2012 року в навчальних закладах України будуть проведені виховні заходи на тему безпеки дітей в Інтернеті.

Фахівці програми «Онляндія – безпека дітей в Інтернеті» підготували методичні рекомендації для учителів щодо організації та проведення тренінгу «Безпека в Інтернеті».

Тренінг (англ. training від train — навчати, виховувати)   це короткостроковий захід або декілька заходів, направлених на отримання знань, набуття навичок, з використанням власного досвіду.

Інтерактивна методика тренінгової програми ґрунтується на переконанні, що люди ефективніше засвоюють матеріал, якщо відчувають цілісне значення своїх власних знань та досвіду й мають змогу поділитися ними в комфортному середовищі.

Мета тренінгу – формування у дітей
стійкої мотивації до дотримання безпечних форм поведінки в мережі Інтернет.

Завдання

1. Озброїти учасників відомостями щодо ризиків в мережі Інтернет.

2. Сформувати спільно із учасниками правила безпеки під час роботи в мережі Інтернет.

3. Сформувати розуміння необхідності дотримання певних правил поведінки в мережі Інтернет.

Тривалість тренінгу – 2 години.

Тренінг проводиться у просторому приміщенні. Стільці розташовані по колу із достатнім для вправ простором посередині.

Обладнання. Фліпчарт, маркери різнокольорові (1 набір на кожну малу групу), папір А1(2 на кожну малу групу), папір А4 (2 аркуші на кожного учасника), кольорові журнали (по два на кожну малу групу), проектор, ноутбук. Стікери, кольоровий папір, клей, скотч. 

Критерії успіху. Враховуючі, що тренінг формує поведінку, а не рівень обізнаності щодо проблеми безпеки дітей в Інтернеті, основним критерієм успіху є висловлювання учасників під час рефлексії наприкінці тренінгу.

Структура тренінгу

Вид діяльності Опис діяльності Тривалість Ресурси
1 Вступ Учитель розповідає учасникам про історію Дня безпечного Інтернету 3 хв. 1,4 (слайд 1,2)
2 Мотивація до діяльності Вправа "Кубик" на формування у учасників мотивації на активну та плідну участь у тренінгу 7 хв. 2
3 Очікування Вправа на визначення очікувань учасників тренінгу 5 хв. 3
4    Інформативний блок №1  За допомогою PowerPoint учитель визначає спільно із учасниками рівень проникнення Інтернету у життя 5 хв. 4 (слайд 3-6)
Обговорення отриманої інформації 5 хв.   
Групова діяльність  Учасники об`єднуються у малі творчі групи та готують колаж "Ризики в мережі Інтернет" 10 хв.   
Презентація діяльності малих творчих груп 10 хв.   
 5    Інформативний блок №2  За допомогою PowerPoint учитель інформує учасників про ризики в мережі Інтернет  5 хв. 4 (слайд 6-14), 5 
Мозковий штурм   Учитель ставить проблемне запитання "Як захистити себе в Інтернеті?"  5 хв. 

Вправа на формування стійкої мотивації до дотримання безпечних форм поведінки в мережі Інтернет:

- під час спілкування в соціальних мережах;

- під час обміну миттєваими повідомленнями;

- під час обміну фотографіями та іншою особистою інформацією;

- під час користування Інтернет-магазинами;

- під час користування електронною поштою;

- при потраплянні на сайти із дорослим контентом та контентом, якій є небажаним для дітей. 

20 хв. 
Групова діяльність Учасники обєднуються у малі творчі групи та працюють над спільною презентацією- колажем "Правила безпеки в мережі Інтернет"  10 хв.   
Інформативний блок №3  За допомогою PowerPoint учитель узагальнює првила безпеки в мережі Інтернет  5 хв.  4 (слайд 15-29) 
Рефлексія  Учитель проводить вправу на узагальнення сформованих компетенцій  5 хв. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                             ПОРАДИ    БАТЬКАМ

 

 
 
 

 Готовність до шкільного навчання

Під готовністю до шкільного навчання розуміється необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для освоєння шкільної навчальної програми в умовах навчання в колективі однолітків.
Адаптація ( від лат. – пристосовую ) - динамічний процес пристосування людини до умов змінного довколишнього середовища.
Шкільна дезадаптація – утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи, що виявляються у вигляді порушень у навчанні та поведінці, конфліктних відносин, психогенних захворювань та реакцій підвищенного рівня тривожності, викривлень розвитку особистості.
Компоненти готовності до навчання:
• розумовий
• соціальний
• емоціональний
Що ми розумiємо пiд поняттям “готовнiсть до школи”?
• Емоційно - вольова готовнiсть
• Фiзична готовнiсть
• Мовленнєво-комунiкативна готовнiсть
• Позитивна мотивацiя
• Інтелектуальна готовнiсть
• Соцiальна зрiлiсть
• Психічний розвиток
Емоційно – вольова готовність характеризується:
• формуванням вольових якостей (самостійності, дисциплінованості, ініціативності);
• умінням стримувати свої емоції.
Фізична готовність передбачає:
• розвиток дрібної моторики;
• зріст, вагу, пропорції та інші показники, що відповідають середнім нормам фізичного розвитку дітей шестирічного віку;
• стан органів зору та слуху;
• правильну поставу.
Комунікабельна готовність передбачає уміння дитини:
• встановлювати контакти з дітьми;
• працювати в групі.
Мотиваційна готовність характеризується:
• наявністю відповідних мотивів навчання;
• прагненням до набуття знань;
• одержанням статусу сучасного школяра: появою нових прав та обов`язків.
Готовність у сфері пізнавальних процесів передбачає певний рівень розвитку пам`яті, уваги, мислення:
• уміння концентрувати свою увагу;
• уміння запам ` ятовувати те, що необхідно для розуміння нового матеріалу;
• уміння порівнювати;
• уміння виділяти істотне, узагальнювати;
• уміння творчо виконувати завдання.
Готовність у сфері розвитку світогляду пов`язана з елементарними знаннями:
• уявлення про країну, свята;
• уявлення про час, одиниці його вимірювання;
• знання про рослини, тварин, погодні явища;
• уявлення про простір, форму, величину предмета.
Готовність у сфері культурних норм пов`язана з уміннями та навичками:
• самообслуговування;
• правильної поведінки з урахуванням етичних норм поводження в суспільстві.
Особистісна готовність передбачає:
• формування самооцінки;
• оцінювання своїх прав та обов`язків;
• Відповідальність за свої дії та вчинки.
Сприятливі чинники соціального мікросередовища дитини :
• адекватне усвідомлення свого статусу в групі ровесників;
• правильні методи виховання в сім`ї;
• відсутність конфліктної ситуації в сім`ї;
• високий рівень освіти батьків;
• готовність до навчання в школі, шкільна зрілість;
• високий статус дитини в групі до вступу в перший клас;
• повна сім`я;
• задоволення від спілкування з дорослими;
• позитивний стиль ставлення до дітей з боку вихователя й учителя під час підготовчого періоду;
• позитивний стиль ставлення до дітей учителя першого класу.
Збираємося у перший клас:
Мінімальний набір першачка:
• Фарби. Пензлик. Альбом для малювання.
• Зошити — 10 шт в косу лінію, 10 шт. у клітинку.
• Обгортки для зошитів - 10 шт.
• Папка для зошитів. Ручка кулькова - 1+1(запасна).
• Олівець простий - 1+1 (запасний). Пенал. Гумка,точилка для олівців. Лінійка (20 см)
• Набір для ручної праці (клей, ножиці, кольоровий папір та картон).
• Обгортки для підручників. Кольорові олівці, Фломастери.
Поради батькам щодо організації святкування першого дня перебування дитини в школі:
• до того, як дитина розплющить очі, прикрасьте її кімнату повітряними кульками, яскравим плакатом із веселим написом;
• покладіть поруч з подушкою яскравий пакуночок з подарунком, який дещо розвіє дитячі хвилювання і, разом з тим, підкреслить важливість події;
• усміхайтеся;
• не повчайте дітей, не хмуртеся, не гнівайтесь, не підвищуйте голос, не залякуйте дитину;
• відкладіть усі свої справи;
• не забудьте сказати своєму малюку, який він має чудовий вигляд і як ви його любите;
• коли дитина прийде зі школи, влаштуйте святковий обід.
Щоб легше вчилось першокласникам
• Уранці будіть дитину з посмішкою, лагідно промовляючи,спокійно.
• Не смикайте дитину через дрібниці ,не підганяйте
• Бажано погодувати дитину сніданком, або дати з собою.
• По дорозі до школи побажайте дитині успіхів та підбадьорте її добрим словом.
• Зустрічаючи зі школи, не завалюйте запитаннями: «Що ти сьогодні отримав?» або «Сьогодні без поганих оцінок?».
• Дайте дитині можливість розслабитися. Якщо ж вона хоче поділитися з вами чимось важливим, не відмахуйтесь від неї.
• Якщо маленький школярик чимось засмучений, не допитуйтесь про причину. Можливо, він розповість пізніше. Або обережно поцікавтесь через деякий час самі.
Правила Симона Соловейчика, які допоможуть батькам підготувати дитину до життя серед однокласників у школі.
• He віднімай чужого, але і своє не віддавай.
• Попросять - дай, намагаються відняти - намагайся захиститись.
• Не бийся без причини.
• Кличуть грати - йди, не кличуть - спитай дозволу грати разом, це не соромно.
• Грай чесно, не підводь своїх товаришів.
• Не дражни нікого, не випрошуй нічого. Два рази нікого ні про що не проси.
• Через оцінки не плач, будь гордим. З учителем через оцінки не сперечайся й на вчителя за оцінки не ображайся. Намагайся все робити вчасно і думай про добрі результати, вони обов'язково в тебе будуть.
• Не наговорюй ні на кого.
• Намагайся бути акуратним.
• Частіше кажи: давай дружити, давай грати, давай разом підемо додому.

2. Чи готова дитина до школи ?

1. Чи хоче дитина йти до школи ?
2. Чи думає ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво ?
3. Чи може ваша дитина самостійно сидіти за якоюсь справою, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин ( наприклад, збирати конструктор ) ?
4. Чи ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться ?
5. Чи вміє ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із 5 речень ?
6. Чи може ваша дитина розповісти напам'ять кілька віршів ?
7. Чи вміє ваша дитина відміняти іменники за числами ?
8. Чи вміє ваша дитина читати по складах або цілими словами ?
9. Чи вміє ваша дитина рахувати до 10 і назад ?
10. Чи вміє вона розв'язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці ?
11. Чи правда, що ваша дитина має тверду руку ?
12. Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки ?
13. Чи може ваша дитина користуватися ножицями і клеєм ( наприклад, робити аплікації)?
14. Чи може вона зібрати пазли з 5 частин за хвилину ?
15. Чи знає дитина назви диких та свійських тварин ?
16. Чи може вона узагальнювати поняття ( наприклад, назвати одним словом овочі , помідори, морква, цибуля )?
17. Чи любить ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо ?
18. Чи може вона розуміти та точно виконувати словесні інструкції ?
19.
Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту.
15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви недарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати;
10 – 14 – ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання на які ви відповіли «ні», підкажуть вам, над чим іще потрібно попрацювати.
9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє. Пам'ятайте, дитина не народжується першокласником, готовність дитини до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції.


3. Поради батькам: як підготувати дитину до школи.

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру. Вона включає в себе мотиваційну, розумову, емоційну-вольову, соціальну готовність.
До вступу у школу у дитини мають бути сформовані знання про навколишнє середовище:
• знання про себе, про свою родину, про своє місто, вулицю;
• знання про явища природи: пори року, місяці, дні тижня, про явища природи;
• знання про дорослих людей: за віком, професією, якостями характеру.
Займаючись з дитиною, враховуйте такі моменти:
• Плануйте заняття таким чином, щоб діти досягли успіху.
• Хваліть дитину за успіхи.
• Намагайтеся позитивно ставитися до до невдач дитини.
• Будьте терплячі, коли доводиться показувати одне і те саме багато разів.
• Концентруйте увагу на сильних рисах дитини, а не на її слабкостях. Плануйте подальшу роботу, опираючись на ці сильні риси.
• Завдання повинні бути достатньо складними, щоб бути цікавими, проте не занадто, щоб не викликати у дитини розгубленості.
• Будьте постійними у своїх вимогах до дитини.
• Доручайте відповідати дитині за будь-які види діяльності.
• Надавайте дитині можливість продемонструвати свої досягнення.
• Використовуйте всі можливості матеріалу для того, щоб зацікавити дитину, ставлячи проблему, активізуючи самостійне мислення;
• Організовуйте співробітництво з дитиною, здійснюючи взаємодопомогу та співробітництво;
• Робіть усе можливе, щоб ваша дитина була щасливою.
Що можна і чого не можна робити до школи?
Зовсім не слід:
• Змінювати режим дня дитини: позбавляти денного сну, прогулянок, ігор;
• Оцінювати все, що робить дитина, так, як оцінюється діяльність учня;
• Проходити з дитиною програму першого класу, насильно замінюючи гру на навчання;
• Занадто багато і одразу все вимагати;свої вимоги формулюєте доступно та поступово;
• Драматизувати невдачі дитини;
• Порівнювати дитину з іншими дітьми;
• Проявляти негативне ставлення до неправильних дій дитини;
• Постійно поправляти дитину, часто примушувати переробляти роботу, тому що це призводить до гіршого результату;
• Вимагати від дитини розумінні всіх ваших почуттів.
Необхідно:
• Прищепити дитині інтерес до пізнання довкілля, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене та почуте.
• Навчити її долати труднощі, планувати свої дій, поважати оточуючих;
• Приділяти належну увагу фізичному розвитку дитини, особливо моторики, використовуючи ліплення ; малювання;
• Поббати про постановку руки при письмі;
• Заохочувати допитливість дитини, прагнути, щоб вона дізнавалася щось нове для себе;
• Формувати в дитини вміння ставити запитання, заохочувати її міркування:
• Намагайтеся, щоб дитина більше часу проводила з дорослими, робила з вами домашню роботу, бачила, як ви спілкуєтеся з людьми.

Батькам про темперамент дитини

Запропонована методика дасть можливість довідатися про особливості нервової системи Вашої дитини, що допоможе організувати індивідуальний підхід до кожного учня. Тому намагайтеся бути об єктивним та справедливим у своїх відповідях. Підкресліть ті особливості поведінки, які найбільш характерні для вашої дитини. Домінує той тип темпераменту, де найбільше підкреслених відповідей.
Темперамент дитини
1. Любить галас метушню навколо себе.
2. Відчуває велику потребу в близьких людях, які могли б підтримати, заспокоїти.
3. Часто роздратований чимось, збуджений, неспокійний.
4. Швидких відповідей на будь – які запитання від дитини чекати не слід.
5. Любить роботу, яку потрібно робити швидко.
6. Діти вважають вашу дитину веселою.
7. У дитини часто змінюється настрій.
8. Частіше мовчить у товаристві дітей.
9. не наважується заговорити першим з іншими людьми.
10. Не любить галасливих ігор, віддає перевагу усамітненню.
11. Уміє довго гратися, або виконувати завдання, не відволікаючись.
12. Любить похвалитися, прикрасити події.
13. Часто не може всидіти на місці.
14. Його легко засмутити.
15. Довше за інших зберігає працездатність., не втомлюється.
16. Легко переключається з одного доручення на інше.
17. Нетерплячий, незібраний, особливо не любить чекати.
18. Віддає перевагу копіткій роботі, яка не потребує швидких реакцій.
19. Швидко втомлюється, відключається, перестає слухати.
20. Вірить в себе, легко переносить невдачі.
Сангвінік – 1, 6, 12, 16,20.
Холерик – 3, 5, 7, 13, 17.
Меланхолік – 2, 9, 10, 14, 19.
Флегматик – 4, 8, 11, 15, 18.
Рекомендації щодо взаємодії з дітьми з різними типами темпераменту
Сангвінік
• При спілкуванні вимоги до дитини повині бути максимально справедливими.
• Варто давати вихід енергії, стимулювати розкриття потенціалу, здібностей.
• Потрібно виявляти довіру до дитини, здійснювати підтримку, закріплювати віру у власні сили.
• Не давати доручення, пов'язані із довготривалою монотонною діяльністю.
• Допомогу давати у формі відкритої дружньої підтримки.
• Бути максимально вимогливими при скоєнні дитиною навіть незначних порушень
• Така дитина швидко втомлюється від одноманітних занять, швидко руйнуються звички.
• Коли дитина недоброякісно виконала завдання, змусити теж саме завдання виконати ще раз.
• .Формуйте стійкі інтереси, розпочату роботу навчіть виконувати до кінця, виробляйте з раннього віку стійкий інтерес, терпіння, цілеспрямованість.
• Навчіть дитину дорожити дружбою із старими друзями.
• Використовуйте його лідерські здібності в колективі.
Флегматик
• Давайте детальний інструктаж дитині щодо здійснення певної діяльності.
• Не карайте за повільність, некмітливість.
• Стимулюйте вияв щирих почуттів дитини, залучайте його до цікавої діяльності, що розвиває почуття, емоції.
• Необхідно уникати доручень пов'язаних з високим видом діяльності.
• Під час читання творів, в процесі гри, ознайомлюйте дитину з різновидами почуттів, правильно виявляти їх, співчувати, радіти.
• Вітайте кожен вияв самостійності дитини, непомітно допомагайте у складних справах.
• Навчіть правильно переключати увагу під час виконання завдань і раціонально використовувати час.
Холерик
• Не гальмуйте активність дитини у формі прямої заборони.
• Не задовольняйте примхи дітей заради того, щоб вони не нервувалися.
• Раціонально використовуйте енергію дитини шляхом переключення з одного виду діяльності на інших.
• Ніколи не підвищуйте голос дитини, не вдавайтесь до залякування
• Спілкуйтеся з дитиною спокійним, але впевненим тоном.
• Оберігайте нервову систему дитини, обмежуйте впродовж дня ігри, заняття, які призводять до збудження нервової системи дитини.
• За дві години до сну пропонуйте спокійні ігри, види занять.
• Не карайте дитину статичним положенням тіла.
• Необхідно пропонувати дитині такі види діяльності, які б формували довільну увагу, сприяли закріпленню в її нервовій системі процесів гальмування.
Меланхолік
• Виявляйте співчуття та повне розуміння почуттів дитини.
• Дитина важко переносить сильні подразники. Обмежте її новими знайомствами та іграми.
• Така дитина довго адаптується до нового колективу.
• Не допускайте підвищення голосу, окриків, непосильних вимог для дитини.
• Розвивайте у дитини комунікабельність шляхом гри.
• Допомагайте дитині під час виконання завдань, підтримуйте найменший прояв активності.
• Виховуйте волю, наполегливість і почуття власної цінності в колективі.
8. Організовуйте періодично ситуацію успіху
9. Змалку навчіть планувати свою діяльність, розподіляти роботу, щоб уникати навантажень.
10. Тактовно та зацікавлено проникайте у внутрішній світ дитини, здійснюйте моральну підтримку, зміцнюйте віру у власні сили.
Батькам для роздумів „Що робити?”
Якщо ви, батьки, варті своєї обдарованої дитини, то погодитеся з більшістю цих тверджень:
• Я відповідаю на всі запитання дитини, наскільки це можливо, терпляче та чесно.
• Я поставила стенд, на якому дитина може демонструвати свої роботи.
• Я не лаю дитину за безлад на її столі чи в кімнаті, якщо це пов'язано з творчістю і роботу ще не завершено.
• Я надала дитині кімнату або її частину виключно для її занять.
• Я показую дитині, що люблю її не за досягнення та успіхи, а такою, якою вона є.
• Я доручаю дитині роботу по господарству, яку вона взмозі виконати.
• Я беру з собою дитину в поїздки цікавими місцями.
• Я допомагаю їй спілкуватися з дітьми різних соціальних прошарків.
• Я постачаю дитині книги та матеріали для її улюблених занять.
• Я ніколи не кажу дитині, що вона гірша за інших дітей.
• Я привчаю її мислити самостійно.
• Я регулярно читаю дитині.
• Я спонукаю дитину фантазувати та вигадувати різні історії.
• Я кожного дня знаходжу час, щоб побути з дитиною віч-на-віч.
• Я дозволяю дитині грати з різним мотлохом.
• Я ніколи не дражню дитину за помилки.
• Я дозволяю дитині брати участь у плануванні родинних справ і подорожей.
• Я навчаю дитину вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку.
• Я заохочую в дитині максимальну незалежність від дорослих.
• Я вірю в її здоровий глузд і довіряю їй.
• Я допомагаю дитині бути особистістю.
Поради батькам по вихованню обдарованих дітей
• дитина – це не експерементальний майданчик для психолого-методичних новацій та апробацій, це не ігращка і не втіха, не "“помічник на старість" ! Головними у вихованні повинні бути батьківська любов, повага до дитини і ваша інтуїція. Не забувайте, що ми, батьки, тільки провідники наших дітей у цей світ, нам треба створювати умови для розвитку особистості, а жити вони будуть власним життям;
• не треба власні амбіції задовольняти за рахунок дітей. “Щоб не перетворити дитину в склад знань, комору правил та формул, треба вчити її мислити” (В. Сухомлинський);
• наші діти будуть кращими, ніж ми, досягнуть більшого, і нашою метою повинна бути допомога, але обирати свій шлях повинні вони, а не ми, батьки;
• виховуйте дитину, як рівню собі – тоді вона буде відстоювати власну думку, поважати інших, буде вільною, талановитою особистістю;
• основа виховання – це спілкування. Спілкуйтесь із дітьми, намагайтеся бути в курсі їх справ, підтримуйте їх в будь-яких ситуаціях, пояснюйте існування різних точок зору;
• намагайтеся виховувати дітей у гармонії з природою. Краще, щоб поряд із дитиною був чотириногий друг. Такі діти ніколи не завдадуть шкоди живому, бо вони вміють співчувати і нести відповідальність за інших;
• дайте можливість дитині спробувати себе в різних напрямах творчої діяльності: музика, танці, спорт, художня творчість, пошукова діяльність, захоплення науками тощо, але не дозволяйте кидати почату справу доки не отримаєте перших результатів – тільки тоді можна зробити певні висновки;
• треба примушувати працювати (навіть обдарованих дітей охоплюють приступи лінощів), інколи за рахунок свого часу, щось робити разом, і тоді ви отримаєте таке неземне задоволення, почувши від дитини після перемоги на змаганнях або після вдалого виступу на концерті, або після отримання 12 балів з важкого предмета від вашої дитини: “Мамо, я самий щасливий на світі!” Заради цього варто жити!
• спробуйте робити все разом з дітьми, готуйте їх до дорослого життя (наприклад, обід, ремонт, прибирання і особливо відпочинок – разом);
• ми завжди радіємо успіхам наших дітей, але й дітям потрібно пишатися своїми батьками. Самоосвіта, самовдосконалення і самореалізація батьків – найкраща методика виховання та приклад для дітей.

Діти мають потребу в атмосфері безпеки і надійності. В незнайомих ситуаціях та при наявності нових вимог дитині особливо важливо відчувати, що її прийняли. Тільки в довірливій атмосфері вона може ризикувати спробувати щось нове, тільки в цих умовах вона починає вірити в себе: „Я здібна, у мене виходить!”
Якщо в дітей є почуття безпеки, якщо вони можуть прогнозувати ситуацію, якщо вони відчувають, що їхня компетентність зростає, вони не бояться знову й знову ризикувати, пробувати, ставити експерименти, вчитися і розвиватися самостійно.
Клаус Фопель

Захисти свою дитину!
 

        У наш неспокійний час, коли батьки нескінченно зайняті, багато дітей вимушено деякий час проводити вдома наодинці. Чому і як потрібно навчити дитину, аби душа за неї не боліла, аби не здригатися від кожного телефонного дзвінка в очікуванні чого-небудь жахливого? Як організувати навчання, аби дитина спокійно залишалася вдома, не жахаючись кожного дзвінка та впевнено діючи в будь-яких ситуаціях?
Дітей потрібно виховувати так, щоб навчити їх розпізнавати ризик і небезпеки. Необґрунтовані заходи безпеки можуть негативно вплинути на дітей і зробити їх боязкими, невпевненими, нездібними долати навіть невеликі труднощі.
         У формі гри, час від часу, дуже зручно і ефективно ставити їй універсальне питання: «Що ти робитимеш, якщо…» Наприклад: «Що ти робитимеш, якщо хтось підійде до вхідних дверей і попросить тебе впустити його, аби подзвонити?» Або: «Що ти робитимеш, якщо хтось постукає в двері і попросить відкрити її, представившись міліціонером?»
        Коли ви вчите дитину, ви даєте їй знання не лише про те, як поводитися в конкретній ситуації найближчим часом, але й прищеплюєте імунітет на все життя. Отже, яким основним моментам потрібно приділити увагу при проведенні навчання?
        По-перше, батьки повинні стати прикладом для дитини і самі дотримуватися правил безпеки. Якщо вони відкриватимуть двері, не запитуючи «Хто там?» і не дивлячись у вічко, дитина робитиме так само.
       По-друге, діти повинні знати телефони, за якими вони можуть миттєво попросити про допомогу. Перелік визначається батьками. Наприклад: телефони батьків, всіх інших значимих родичів, перевірених сусідів, знайомих, а також короткі номери телефонів екстрених служб. Напишіть номери телефонів на аркуші паперу біля стаціонарного телефонного апарату, або біля вхідних дверей. Напроти номерів напишіть потрібні імена або наклейте фотографії. Наприклад, 101 – фотографія або малюнок пожежної машини.
        У наш час найчастіше діти користуються мобільним телефоном, а коштів на рахунку може бути недостатньо. Тому необхідно пояснити дитині, що номери міліції і швидкої допомоги набираються безкоштовно з будь-якого телефону, як з мобільного, так і стаціонарного (міського)! Це важливо.
         Залишаючи дитину одну, перевірте, чи не може вона чимось поранитися, залиште ввімкнутим світло, закрийте вікна.
 Коли ви йдете з дому, нехай дитина сама закриє за вами двері. У цій дії закладений глибокий сенс. Якщо батьки самі закривають двері ключами зовні, а потім відкривають, дитині не потрібно відкривати двері і робити який-небудь вибір. Все роблять батьки. Якщо ж дитина закрила двері на засувку, вона повинна знати всі ці правила. До всього іншого, це підвищує її безпеку у декілька разів. Адже ключі батьки можуть втратити, у них їх можуть вкрасти і так далі. У цих випадках лише засувка може врятувати квартиру від пограбування, а дитину – від можливого викрадання. Ланцюжок – це не завжди добре, оскільки його можуть легко перекусити спеціальними кусачками. Тому найкращий вибір – потужна, легко переміщувана засувка на міцних дверях.
        Напишіть для дитини перелік тих людей, яких вона може пустити. Ці люди потрапляють в категорію «знайомі». Дитина може відкривати двері лише знайомим людям, і ніколи – незнайомцям, навіть якщо вони представляються працівником ЖЕКу або міліції. Якщо прийшла людина, що представилася листоношею, який приніс телеграму – хай прочитає через двері. Потрібний розпис? Батьки пізніше розпишуться.
         Слід розглянути декілька основних правил поведінки у найпоширеніших ситуаціях.
Якщо незнайомець стверджує, що з квартири ллється вода і заливає сусіда знизу, потрібно терміново подзвонити батькам, і вони приймуть рішення. Найкраще в цьому випадку – мати добрі відношення з ким-небудь з сусідів по будинку. Тоді дитина може зателефонувати цій людині і попросити перевірити, що відбувається у сусідів знизу. Звичайно, такі стосунки потрібно встановлювати заздалегідь і всіляко їх підтримувати.
        Якщо несподівано прийшли в гості знайомі хлопчики або дівчатка, дитині не слід їх впускати. Про такі зустрічі потрібно домовлятися заздалегідь; при цьому вдома обов’язково мають бути батьки.
        Якщо людина через двері просить про допомогу, відчиняти також не можна. Але можна допомогти. Наприклад, якщо говорять, що людині погано, що потрібний телефон, дитина може попросити продиктувати номер, за яким потрібно зателефонувати і викликати лікаря або «швидку допомогу». Якщо просять терміново ліки, які є в будинку, можна скинути їх на вулицю у вікно, але двері навіть в цьому випадку не відчиняти.
      Якщо хтось стукає в двері і говорить, що в під’їзді пожежа і що потрібно терміново покинути квартиру, дитина повинна діяти відповідно до рекомендацій, даних їй батьками. Наприклад, подзвонити знайомим сусідам, батькам на роботу або діяти самостійно. Якщо у вічко видно, як сусіди сходять вниз по сходах, а пожежники стукають в квартири, можливо, пожежа справжня. Діяти потрібно за ситуацією.
       Якщо починають ламати двері, необхідно терміново викликати міліцію. Дитина, маючи перед очима вказаний вище аркуш з номерами телефону, набере потрібний номер, прочитає свою адресу і дасть орієнтири, як швидше доїхати.
Коли батьки планують залишати дитину одну, потрібно подумати про зміцнення дверей, підбір надійних замків, аби зловмисник, подібно до вовка з казки про трьох поросят, не зруйнував всю конструкцію одним ударом.
       Якщо батьки вважають, що дитина вже досить доросла, можна навчити її користуватися простими засобами самооборони і тримати такі засоби (наприклад, важкі предмети, перцеві балончики або прості аерозолі) у відомому дитині місці. Але не завжди є можливість влаштувати таку схованку, тоді після виклику міліції дитині краще вийти на балкон або відкрити вікно і голосно кричати: «Пожежа!» В цьому випадку велика вірогідність того, що зловмисники вирішать втекти.
       Батьки, яких хвилює безпека власної дитини і які прагнуть виховати її обережною, але впевненою в собі, здатною приймати рішення, знайдуть час на навчання. І кожного разу, повертаючись додому, будуть на свій стук в двері з гордістю чути впевнений дитячий голос: «Хто там?».
 Заклавши основу безпеки зараз, ви зможете і через десятки років відчувати опору і захист в особі вашої живої, здорової і розсудливої дитини.

За матеріалами журналу "Безпека життєдіяльності"
підготувала  головний спеціаліст відділу освіти
Серга Т.В.

      
ПОРАДИ БАТЬКАМ 
ЩОДО ВИХОВАННЯ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ В СІМ'Ї
        Розвиток творчих здібностей особистості - це одвічний гуманістичний принцип. Ще стародавні греки вважали, що самостійна, а отже, і творча особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Кожна держава зацікавлена у вихованні такого могутнього інтелектуального потенціалу, як обдаровані, талановиті діти.
          З цією метою в Україні за участю Президії АН України, МОН України й ряду інших міністерств та відомств, створена комплексна програма пошуку, навчання і виховання обдарованих дітей і молоді "Творча обдарованість".
Мета програми - створення оптимальної соціально та економічно обґрунтованої мережі установ, закладів для обдарованих дітей, підготовка навчальних планів, підручників, науково-методичної продукції, підготовка кадрів до роботи з обдарованими дітьми.
 
       Обдарованість - це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов'язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається.
 
Розрізняють обдарованість:
• соціальну - лідерську;  
• художню - музичну, образотворчу, сценічну;  
• психомоторну - спортивні здібності;
• інтелектуальну - здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших);  
• академічну - надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами;  
• творчу - нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй).  
 
        Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень.
       Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури.
         Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують його. У них особлива мова, особливе сприйняття. Тому такі якості обдарованих дітей вимагають особливого підходу до них, і не випадково за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я входять до "групи ризику". Вони потребують особливого виховання, спеціальних, індивідуальних навчальних програм, спеціально підготовлених вчителів, шкіл. Фахівці давно відмітили, що обдаровані діти часто виростають в інтелігентних сім'ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності, а справа в сімейній атмосфері, в системі сімейних цінностей.
        Взагалі батьки заохочують і бажали б розвивати в своїй дитині пізнавальні потреби та різні здібності, але роблять вони це по-різному. Деякі батьки прагнуть до того, щоб дитина запам'ятала більше фактів, назв, подій, відчувала гордість за свої знання.
Психологічні дослідження показують, що пізнавальна мотивація виявляється у формі дослідницької, пошукової активності, чутливості до нового, новизни ситуацій, знаходження нового у звичайному.
     Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених стандартизованих та тестових завдань.
       Батьки використовують виховні стратегії: стратегія прямого виховного впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи. Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає внутрішня протидія. Друга категорія батьків вважає, що вивчати та розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не потрібно повністю перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь.
Третя стратегія - коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей.
Найголовніше в таких сім'ях - атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав'язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою.
      Властивістю таланту є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток обдарованості. У кожній дитині закладені певні здібності, тільки в одних вони виявляються дуже яскраво й виразно, а інших залишаються дрімати всередині. Здібності можуть виявлятися і в ранньому дитинстві, і в зрілому віці. Від народження всі діти здібні, однак такі рівні здібностей, як обдарування, талант і геніальність притаманні далеко не кожному [1, 233]. Батьки повинні добре знати, що обдаровані діти швидше за інших виконують завдання, прагнуть до самостійності, до розв'язання завдань проблемного характеру або таких, які вимагають кмітливості, різних способів розв'язання, творчості.
     Розвиток здібностей нерозривно пов'язаний із формуванням інтересу. Обдарованість і талант не люблять тиску. Більшість дітей конфліктують з учителями, батьками в разі нетактовного ставлення, відсутності уваги або належного розумового навантаження. Ці діти відрізняються гарною пам'яттю, багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані, впертість і прагнення довести розпочату справу до кінця, що нерідко сприймається дорослими як вередливість, а допитливість може оцінюватися як порушення норми. Батькам потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною. Вони повинні здійснювати контроль над читанням дитини, захопленнями, але спрямувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність до ефективного вирішення різного роду проблем, створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності. Стосунки батьків повинні будуватися на довір'ї. Допомога не може мати форму наказу, батьки повинні формувати в дітей стійкість у тихотравмуючих ситуаціях, навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння щодо адаптації у соціально значущому середовищі без зниження потреби в реалізації обдарованості.
          Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для дальшого успішного оволодіння знаннями. Василь Сухомлинський зазначав, що до кожної дитини треба підхід. Тому батьки повинні розвивати у своїх дітей активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати дитину різними видами завдань (пошукових, логічних, ігрових). Дитина не тільки повинна засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв'язок між поняттями й міркувати. А добитися це можливо лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність.
        Робота над розвитком пізнавальних інтересів дитини, активізує її діяльність, підвищує продуктивність праці. Звичайно, батьки не повинні залишати дитину наодинці зі своїми проблемами. Батьківська допомога має бути обережною, зваженою, вона має наштовхувати дитину на власні розв'язки, а не насаджувати свої. Головне завдання батьків - прагнути, щоб навчальна праця їх дитини приносила їй радість, а не муки й гіркоту невдач. Дитина, яка захоплена справою, яка їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до загальновідомого. В творчості дитина може реалізувати всі наявні в неї знання, уміння та здібності. Батькам потрібно знати, що обдарована дитина прагне довірливого спілкування. Вона хоче бачити у батьках мудру дорослу людину, яка збагатить її уявлення про світ і про саму себе, допоможе подолати труднощі. Дітям дуже хочеться, щоб батьки сприймали їх як рівноправних в особистісному плані партнерів. Їм не хочеться, щоб їх повчали, вони прагнуть рівноправного спілкування, щоб їх сприймали як особистості й реагували на них як на особистість. Звичайно, перед батьками стоїть проблема формування й плекання не просто особистості, а особистості обдарованої, особистості свідомого українського громадянина.
         Педагоги мають навчити батьків розвиткові творчих здібностей і обдарованості у їхніх дітях. Тут важливе значення мають відкриті запитання, творчі дискусії, глибоке знання батьками психологічної сутності творчого процесу, віра в інтелектуальні сили дитини. Для дитини батьки повинні створити умови, щоб обдарована дитина мала змогу самостійно здійснювати свою індивідуальну діяльність. Завдання батьків полягає в максимальному сприянні, стимулюванні активності та розвитку в дитини винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання. Бажано , щоб у дитини був улюблений затишний куточок, де вона може повністю усамітнитися і спокійно подумати. У кімнаті дитина повинна відчувати атмосферу творчості, розкутості на уміння знаходити розв'язок нестандартних ситуацій, як націленість на відкриття нового.
         Розвиваючи творчі здібності дитини, батьки виконують суспільний запит щодо формування особистості, здатної самостійно мислити, приймати сміливі й нестандартні рішення, творчо ставитись до праці. Саме такі творчі особистості мають високий рівень національної самосвідомості, що виявляє причетність їх до споконвічних духовних цінностей українського народу. А допоможуть їм такими стати їх перші порадники - батьки.
Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей:

 
1. Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки. 
2. Уникайте однобокості в навчанні та вихованні. 
3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності. 
4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження. 
5. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам'ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас. 
6. Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини. 
7. Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.



Поради батькам, які виховують обдаровану дитину
 
           Найперше - потрібно любити свою дитину. Приймати дитину такою, якою вона є, беручи участь у її розвитку, підтримуючи, а не нав'язуючи свої інтереси, давати дитині можливість вибору. Для розвитку творчого потенціалу, як показали дослідження, необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, але трішки завищена, зазнайкою вона не виросте, зате у неї буде запас сил та впевненість при невдачах, до яких треба готувати змалку. 
Батьки повинні бути прикладом, адже дитина свідомо переймає вашу манеру говорити, ходити, працювати, відповідальності за доручену справу. Кожен батько повинен пам'ятати правило: "Не зашкодь!" Адже обдарована дитина більш чутлива, ранима, тому потрібно давати вільний час для того, щоб побути дитині на самоті, поміркувати, пофантазувати. За допомогою тренінгів дати їй можливість глибоко зрозуміти себе та інших. Дорослі часто батьки повинні радитися із психологом щодо виховання обдарованої дитини. 
       Батьки повинні завжди пам'ятати, що для обдарованої дитини творчість є життєвою необхідністю. Тому дитину потрібно готувати до спостережливості, наполегливості, формувати вміння доводити почату справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості, терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності, гордості і почуття власної гідності, чулість до аналізу моральних проблем. 
Батьки також повинні усвідомлювати, що надзвичайно велика роль у процесі формування особистості обдарованої дитини належить волі. Вольові риси є стрижневими рисами характеру, адже за наявності мети, яку особистість досягає в житті, долаючи перешкоди, є цілеспрямовуючим життя. Цілеспрямовані люди знаходять своє щастя в житті, вони вміють поставити перед собою чітку, реальну мету. Прагнення досягти своєї цілі робить людину рішучою та наполегливою. І.Павлов стверджував, що у вольової людини труднощі лише збільшують бажання реалізувати свою мрію. Вони вміють стримати себе, володіють терпінням, витримкою, вміють контролювати свої почуття за наявності перешкод. Ініціативність і творчість поєднані з наполегливістю, рішучістю та витримкою, допомагають обдарованим дітям самореалізуватися. 
        Отже, батьки покликані допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість. Вони не мають права втратити обдаровану дитину, бо, втрачаючи талант, обдарування, здібність, вони втрачають майбутнє. Тому батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, тоді ця дитина виросте хорошою творчою людиною. 

Захисти свою дитину!
 

        У наш неспокійний час, коли батьки нескінченно зайняті, багато дітей вимушено деякий час проводити вдома наодинці. Чому і як потрібно навчити дитину, аби душа за неї не боліла, аби не здригатися від кожного телефонного дзвінка в очікуванні чого-небудь жахливого? Як організувати навчання, аби дитина спокійно залишалася вдома, не жахаючись кожного дзвінка та впевнено діючи в будь-яких ситуаціях?
Дітей потрібно виховувати так, щоб навчити їх розпізнавати ризик і небезпеки. Необґрунтовані заходи безпеки можуть негативно вплинути на дітей і зробити їх боязкими, невпевненими, нездібними долати навіть невеликі труднощі.
         У формі гри, час від часу, дуже зручно і ефективно ставити їй універсальне питання: «Що ти робитимеш, якщо…» Наприклад: «Що ти робитимеш, якщо хтось підійде до вхідних дверей і попросить тебе впустити його, аби подзвонити?» Або: «Що ти робитимеш, якщо хтось постукає в двері і попросить відкрити її, представившись міліціонером?»
        Коли ви вчите дитину, ви даєте їй знання не лише про те, як поводитися в конкретній ситуації найближчим часом, але й прищеплюєте імунітет на все життя. Отже, яким основним моментам потрібно приділити увагу при проведенні навчання?
        По-перше, батьки повинні стати прикладом для дитини і самі дотримуватися правил безпеки. Якщо вони відкриватимуть двері, не запитуючи «Хто там?» і не дивлячись у вічко, дитина робитиме так само.
       По-друге, діти повинні знати телефони, за якими вони можуть миттєво попросити про допомогу. Перелік визначається батьками. Наприклад: телефони батьків, всіх інших значимих родичів, перевірених сусідів, знайомих, а також короткі номери телефонів екстрених служб. Напишіть номери телефонів на аркуші паперу біля стаціонарного телефонного апарату, або біля вхідних дверей. Напроти номерів напишіть потрібні імена або наклейте фотографії. Наприклад, 101 – фотографія або малюнок пожежної машини.
        У наш час найчастіше діти користуються мобільним телефоном, а коштів на рахунку може бути недостатньо. Тому необхідно пояснити дитині, що номери міліції і швидкої допомоги набираються безкоштовно з будь-якого телефону, як з мобільного, так і стаціонарного (міського)! Це важливо.
         Залишаючи дитину одну, перевірте, чи не може вона чимось поранитися, залиште ввімкнутим світло, закрийте вікна.
 Коли ви йдете з дому, нехай дитина сама закриє за вами двері. У цій дії закладений глибокий сенс. Якщо батьки самі закривають двері ключами зовні, а потім відкривають, дитині не потрібно відкривати двері і робити який-небудь вибір. Все роблять батьки. Якщо ж дитина закрила двері на засувку, вона повинна знати всі ці правила. До всього іншого, це підвищує її безпеку у декілька разів. Адже ключі батьки можуть втратити, у них їх можуть вкрасти і так далі. У цих випадках лише засувка може врятувати квартиру від пограбування, а дитину – від можливого викрадання. Ланцюжок – це не завжди добре, оскільки його можуть легко перекусити спеціальними кусачками. Тому найкращий вибір – потужна, легко переміщувана засувка на міцних дверях.
        Напишіть для дитини перелік тих людей, яких вона може пустити. Ці люди потрапляють в категорію «знайомі». Дитина може відкривати двері лише знайомим людям, і ніколи – незнайомцям, навіть якщо вони представляються працівником ЖЕКу або міліції. Якщо прийшла людина, що представилася листоношею, який приніс телеграму – хай прочитає через двері. Потрібний розпис? Батьки пізніше розпишуться.
         Слід розглянути декілька основних правил поведінки у найпоширеніших ситуаціях.
Якщо незнайомець стверджує, що з квартири ллється вода і заливає сусіда знизу, потрібно терміново подзвонити батькам, і вони приймуть рішення. Найкраще в цьому випадку – мати добрі відношення з ким-небудь з сусідів по будинку. Тоді дитина може зателефонувати цій людині і попросити перевірити, що відбувається у сусідів знизу. Звичайно, такі стосунки потрібно встановлювати заздалегідь і всіляко їх підтримувати.
        Якщо несподівано прийшли в гості знайомі хлопчики або дівчатка, дитині не слід їх впускати. Про такі зустрічі потрібно домовлятися заздалегідь; при цьому вдома обов’язково мають бути батьки.
        Якщо людина через двері просить про допомогу, відчиняти також не можна. Але можна допомогти. Наприклад, якщо говорять, що людині погано, що потрібний телефон, дитина може попросити продиктувати номер, за яким потрібно зателефонувати і викликати лікаря або «швидку допомогу». Якщо просять терміново ліки, які є в будинку, можна скинути їх на вулицю у вікно, але двері навіть в цьому випадку не відчиняти.
      Якщо хтось стукає в двері і говорить, що в під’їзді пожежа і що потрібно терміново покинути квартиру, дитина повинна діяти відповідно до рекомендацій, даних їй батьками. Наприклад, подзвонити знайомим сусідам, батькам на роботу або діяти самостійно. Якщо у вічко видно, як сусіди сходять вниз по сходах, а пожежники стукають в квартири, можливо, пожежа справжня. Діяти потрібно за ситуацією.
       Якщо починають ламати двері, необхідно терміново викликати міліцію. Дитина, маючи перед очима вказаний вище аркуш з номерами телефону, набере потрібний номер, прочитає свою адресу і дасть орієнтири, як швидше доїхати.
Коли батьки планують залишати дитину одну, потрібно подумати про зміцнення дверей, підбір надійних замків, аби зловмисник, подібно до вовка з казки про трьох поросят, не зруйнував всю конструкцію одним ударом.
       Якщо батьки вважають, що дитина вже досить доросла, можна навчити її користуватися простими засобами самооборони і тримати такі засоби (наприклад, важкі предмети, перцеві балончики або прості аерозолі) у відомому дитині місці. Але не завжди є можливість влаштувати таку схованку, тоді після виклику міліції дитині краще вийти на балкон або відкрити вікно і голосно кричати: «Пожежа!» В цьому випадку велика вірогідність того, що зловмисники вирішать втекти.
       Батьки, яких хвилює безпека власної дитини і які прагнуть виховати її обережною, але впевненою в собі, здатною приймати рішення, знайдуть час на навчання. І кожного разу, повертаючись додому, будуть на свій стук в двері з гордістю чути впевнений дитячий голос: «Хто там?».
 Заклавши основу безпеки зараз, ви зможете і через десятки років відчувати опору і захист в особі вашої живої, здорової і розсудливої дитини.

За матеріалами журналу "Безпека життєдіяльності"
підготувала  головний спеціаліст відділу освіти
Серга Т.В.

      
ПОРАДИ БАТЬКАМ 
ЩОДО ВИХОВАННЯ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ В СІМ'Ї
        Розвиток творчих здібностей особистості - це одвічний гуманістичний принцип. Ще стародавні греки вважали, що самостійна, а отже, і творча особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Кожна держава зацікавлена у вихованні такого могутнього інтелектуального потенціалу, як обдаровані, талановиті діти.
          З цією метою в Україні за участю Президії АН України, МОН України й ряду інших міністерств та відомств, створена комплексна програма пошуку, навчання і виховання обдарованих дітей і молоді "Творча обдарованість".
Мета програми - створення оптимальної соціально та економічно обґрунтованої мережі установ, закладів для обдарованих дітей, підготовка навчальних планів, підручників, науково-методичної продукції, підготовка кадрів до роботи з обдарованими дітьми.
 
       Обдарованість - це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов'язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається.
 
Розрізняють обдарованість:
• соціальну - лідерську;  
• художню - музичну, образотворчу, сценічну;  
• психомоторну - спортивні здібності;
• інтелектуальну - здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших);  
• академічну - надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами;  
• творчу - нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй).  
 
        Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень.
       Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури.
         Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують його. У них особлива мова, особливе сприйняття. Тому такі якості обдарованих дітей вимагають особливого підходу до них, і не випадково за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я входять до "групи ризику". Вони потребують особливого виховання, спеціальних, індивідуальних навчальних програм, спеціально підготовлених вчителів, шкіл. Фахівці давно відмітили, що обдаровані діти часто виростають в інтелігентних сім'ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності, а справа в сімейній атмосфері, в системі сімейних цінностей.
        Взагалі батьки заохочують і бажали б розвивати в своїй дитині пізнавальні потреби та різні здібності, але роблять вони це по-різному. Деякі батьки прагнуть до того, щоб дитина запам'ятала більше фактів, назв, подій, відчувала гордість за свої знання.
Психологічні дослідження показують, що пізнавальна мотивація виявляється у формі дослідницької, пошукової активності, чутливості до нового, новизни ситуацій, знаходження нового у звичайному.
     Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених стандартизованих та тестових завдань.
       Батьки використовують виховні стратегії: стратегія прямого виховного впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи. Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає внутрішня протидія. Друга категорія батьків вважає, що вивчати та розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не потрібно повністю перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь.
Третя стратегія - коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей.
Найголовніше в таких сім'ях - атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав'язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою.
      Властивістю таланту є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток обдарованості. У кожній дитині закладені певні здібності, тільки в одних вони виявляються дуже яскраво й виразно, а інших залишаються дрімати всередині. Здібності можуть виявлятися і в ранньому дитинстві, і в зрілому віці. Від народження всі діти здібні, однак такі рівні здібностей, як обдарування, талант і геніальність притаманні далеко не кожному [1, 233]. Батьки повинні добре знати, що обдаровані діти швидше за інших виконують завдання, прагнуть до самостійності, до розв'язання завдань проблемного характеру або таких, які вимагають кмітливості, різних способів розв'язання, творчості.
     Розвиток здібностей нерозривно пов'язаний із формуванням інтересу. Обдарованість і талант не люблять тиску. Більшість дітей конфліктують з учителями, батьками в разі нетактовного ставлення, відсутності уваги або належного розумового навантаження. Ці діти відрізняються гарною пам'яттю, багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані, впертість і прагнення довести розпочату справу до кінця, що нерідко сприймається дорослими як вередливість, а допитливість може оцінюватися як порушення норми. Батькам потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною. Вони повинні здійснювати контроль над читанням дитини, захопленнями, але спрямувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність до ефективного вирішення різного роду проблем, створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності. Стосунки батьків повинні будуватися на довір'ї. Допомога не може мати форму наказу, батьки повинні формувати в дітей стійкість у тихотравмуючих ситуаціях, навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння щодо адаптації у соціально значущому середовищі без зниження потреби в реалізації обдарованості.
          Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для дальшого успішного оволодіння знаннями. Василь Сухомлинський зазначав, що до кожної дитини треба підхід. Тому батьки повинні розвивати у своїх дітей активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати дитину різними видами завдань (пошукових, логічних, ігрових). Дитина не тільки повинна засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв'язок між поняттями й міркувати. А добитися це можливо лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність.
        Робота над розвитком пізнавальних інтересів дитини, активізує її діяльність, підвищує продуктивність праці. Звичайно, батьки не повинні залишати дитину наодинці зі своїми проблемами. Батьківська допомога має бути обережною, зваженою, вона має наштовхувати дитину на власні розв'язки, а не насаджувати свої. Головне завдання батьків - прагнути, щоб навчальна праця їх дитини приносила їй радість, а не муки й гіркоту невдач. Дитина, яка захоплена справою, яка їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до загальновідомого. В творчості дитина може реалізувати всі наявні в неї знання, уміння та здібності. Батькам потрібно знати, що обдарована дитина прагне довірливого спілкування. Вона хоче бачити у батьках мудру дорослу людину, яка збагатить її уявлення про світ і про саму себе, допоможе подолати труднощі. Дітям дуже хочеться, щоб батьки сприймали їх як рівноправних в особистісному плані партнерів. Їм не хочеться, щоб їх повчали, вони прагнуть рівноправного спілкування, щоб їх сприймали як особистості й реагували на них як на особистість. Звичайно, перед батьками стоїть проблема формування й плекання не просто особистості, а особистості обдарованої, особистості свідомого українського громадянина.
         Педагоги мають навчити батьків розвиткові творчих здібностей і обдарованості у їхніх дітях. Тут важливе значення мають відкриті запитання, творчі дискусії, глибоке знання батьками психологічної сутності творчого процесу, віра в інтелектуальні сили дитини. Для дитини батьки повинні створити умови, щоб обдарована дитина мала змогу самостійно здійснювати свою індивідуальну діяльність. Завдання батьків полягає в максимальному сприянні, стимулюванні активності та розвитку в дитини винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання. Бажано , щоб у дитини був улюблений затишний куточок, де вона може повністю усамітнитися і спокійно подумати. У кімнаті дитина повинна відчувати атмосферу творчості, розкутості на уміння знаходити розв'язок нестандартних ситуацій, як націленість на відкриття нового.
         Розвиваючи творчі здібності дитини, батьки виконують суспільний запит щодо формування особистості, здатної самостійно мислити, приймати сміливі й нестандартні рішення, творчо ставитись до праці. Саме такі творчі особистості мають високий рівень національної самосвідомості, що виявляє причетність їх до споконвічних духовних цінностей українського народу. А допоможуть їм такими стати їх перші порадники - батьки.
Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей:

 
1. Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки. 
2. Уникайте однобокості в навчанні та вихованні. 
3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності. 
4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження. 
5. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам'ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас. 
6. Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини. 
7. Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.



Поради батькам, які виховують обдаровану дитину
 
           Найперше - потрібно любити свою дитину. Приймати дитину такою, якою вона є, беручи участь у її розвитку, підтримуючи, а не нав'язуючи свої інтереси, давати дитині можливість вибору. Для розвитку творчого потенціалу, як показали дослідження, необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, але трішки завищена, зазнайкою вона не виросте, зате у неї буде запас сил та впевненість при невдачах, до яких треба готувати змалку. 
Батьки повинні бути прикладом, адже дитина свідомо переймає вашу манеру говорити, ходити, працювати, відповідальності за доручену справу. Кожен батько повинен пам'ятати правило: "Не зашкодь!" Адже обдарована дитина більш чутлива, ранима, тому потрібно давати вільний час для того, щоб побути дитині на самоті, поміркувати, пофантазувати. За допомогою тренінгів дати їй можливість глибоко зрозуміти себе та інших. Дорослі часто батьки повинні радитися із психологом щодо виховання обдарованої дитини. 
       Батьки повинні завжди пам'ятати, що для обдарованої дитини творчість є життєвою необхідністю. Тому дитину потрібно готувати до спостережливості, наполегливості, формувати вміння доводити почату справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості, терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності, гордості і почуття власної гідності, чулість до аналізу моральних проблем. 
Батьки також повинні усвідомлювати, що надзвичайно велика роль у процесі формування особистості обдарованої дитини належить волі. Вольові риси є стрижневими рисами характеру, адже за наявності мети, яку особистість досягає в житті, долаючи перешкоди, є цілеспрямовуючим життя. Цілеспрямовані люди знаходять своє щастя в житті, вони вміють поставити перед собою чітку, реальну мету. Прагнення досягти своєї цілі робить людину рішучою та наполегливою. І.Павлов стверджував, що у вольової людини труднощі лише збільшують бажання реалізувати свою мрію. Вони вміють стримати себе, володіють терпінням, витримкою, вміють контролювати свої почуття за наявності перешкод. Ініціативність і творчість поєднані з наполегливістю, рішучістю та витримкою, допомагають обдарованим дітям самореалізуватися. 
        Отже, батьки покликані допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість. Вони не мають права втратити обдаровану дитину, бо, втрачаючи талант, обдарування, здібність, вони втрачають майбутнє. Тому батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, тоді ця дитина виросте хорошою творчою людиною.